Съезжал, как-то, с горки на санках Серёжа.
Для этой езды, хоть, довольно подрос,
Всё ж выпал из санок, да так, что (о, Боже),
Не просто упал он -- расквасил свой нос!
Опух его носик, всем жалко Серёжу.
Стараются сладостями угощать.
Понять окружающих кроху не сложно,
Ведь жалко болявеньких, как не понять?
Нежданно вдруг мама ему предложила:
«А, хочешь, мы в гости с тобою пойдём?
Постельного не назначали режима.
А чем уж заняться в гостях, мы найдём!»
Стал грустным малыш от такого вопроса.
Что дома сидит, так не рад он и сам.
И маме ответил «С таким-то вот носом,
Нельзя ни гулять, ни ходить по гостям!»
С сыночком своим согласилась, вестимо.
Пусть время, что лечит, послужит и нам...
Зашла, как-то в комнату детскую к сыну.
Игрушки разбросаны по сторонам.
Серёже с досадою мама сказала:
«Ответь, наконец, на вопрос мне такой,
Ответить по-взрослому время настало,
Когда ты начнёшь убирать за собой?»
Стал грустным малыш от такого вопроса.
Но был уж готов на такое сказать.
И маме ответил «С таким-то вот носом,
Нельзя мне никак за собой убирать!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
