Я дякую, Ісус, що Ти воскрес,
Що Ти для мене милість посилаєш,
Що за Собою кожен день ведеш,
Й мені Себе все більше відкриваєш.
З Тобою, Господи, усім хочу ділитись,
З Тобою, Господи, завсіди хочу жить.
Для Тебе, Господи, так хочу я трудитись,
Й в житті оцім з Тобою скрізь спішить.
Не досконала я, і часом так слабенька,
Не завжди сил стає усіх любить,
Та вірю, вірю – йду я не саменька,
І віра в Тебе, Господи, кріпить.
Ти знаєш, Отче, поривання серця,
Ти знаєш в чім є спрага до життя,
Мені Ти треба, як вода в озерця,
Без Тебе не існує майбуття.
Навчи мене характеру Ісуса,
О, Боже мій, навчи мене, навчи.
Я прагну Тебе, в Тебе я учуся,
У пориванні, Боже, прошу піддержи.
Нехай, Ісусе, серце не змовкає,
Коли десь поряд грішник прошагне,
Нехай про Тебе спрагнений пізнає,
Твоя любов його хай пригорне.
Живи в мені, мій Таточку, благаю,
Не дай мені, Ісусе, знемогтись.
І десь в душі Твій голос я чуваю:
«Устань, дитино, віруй, підбодрись.»
05/2013
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Як Іван оженився - Василь Мартинюк Я написав цей вірш з нагоди весілля мого друга. Намагався схопити тип християнина-холостяка, який хоче одружитися, і типи претенденток на його серце. Коли ж написав цей вірш, то прочитав його на тому весіллі. А мій друг образився. І то дуже серйозно. Сказав, що я його висміяв перед усіма разом з дружиною. Як я не оправдовувався, але все даремно. Тому ніде його й не друкував.
