“Як хоче хто іти за Мною,
Хай зречеться себе самого.
І візьме хрест свій з той метою,
Пробуджений від сна тяжкого”, –
То правідник Матвій говорив
Про Бога нашого, Хріста,
Чрез Біблії пресвяте Слово
Та чутка йде в усі міста.
Христос шукає, хто готовий
Йому віддать життя усе –
Сувора кара за невір’я
Нікого з грішних не мине.
Господь життя Своє поклав
За щастя людства на планеті,
Він гріх наш страшний подолав
І вдячні ми Христовой смерті.
Своє життя віддать ми згідні,
Щоб бути учнями Ісуса;
Відважні люди крізь потрібні,
Тому всечасно я молюся
Щоб Дух Святий зійшов до мене,
Щоб Бога любив більш за все,
Щоб хрест свій повалить на себе
Й за Богом йти життя усе.
Зрівнять не можна людську жертву
З великой жертвою Христа,
Тому іти ми будем вперто
За нашим Богом до кінця.
Ісус не прагне жертв для Себе,
Він – Бог любові і надій,
Бажає мілості від тебе
І Він спасе тебе, повір!
Комментарий автора: Ця поєзія є реакцією на оповідання П.М.Ярошевіча "Жертва Богу", надрукованому в українськім журналі "Євангельський голос" №4(140), жовтень - грудень, 2002
Кушнир Яков,
Нью Йорк, США
Родился в 1957 году и жил в г. Одессе. В Америке проживаю c июня 1989. К Богу и святой вере обратился в 1999 году. Являюсь прихожанином пятидесятнической церкви пастора Яручика. В восхвалении словом Иисуса получаю неоценимую помощь и поддержку от жены Александры. e-mail автора:alexyakny@earthlink.net
Прочитано 13365 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Былое… вновь терзает в кровь… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Это было надиктовано на очень старый телефон Siemens ME45 очень давно во время моей очередной прогулки по лесу. В недрах сего оно и покоилось до назначенного ему судьбой часа…
Часть текста в середине – безвозвратно пропала из-за порчи аудио-файла. Часть конца набил на клавиатуре кусками, но его еще нужно причесывать (на что – нет времени). Потому, размещаю только начало, может потом, когда-нибудь завершу,.. если в том - будет надобность…
===
Эпиграф
>>> Кто долго и пристально всматривается в Прошлое, иногда - лишает себя Будущего...
